На мій погляд японська приказка «Не дай боже вам
жити у часи змін» справджує себе.
І дійсно – політична нестабільнісь в країні,
постійне зростання цін, жалюгідні заробітні плати та пенсії, непомірні
комунальні платежі та інше приводять до постійного нервового виснаження.
В такій ситуації хтось знаходить розраду у
горілці, хтось у наркотиках, дехто займається спортом, багато горожан
об'єднуючи корисне з приємним «випускають пар» на городних та дачних ділянках.
Але є серед нас окремі категорії людей, для яких
улюблене заняття, яке ми часто називаємо незрозумілим словом «хоббі», дає змогу
відволікатись від негараздів сьогодення, підтримувати в собі жагу до життя та
творчості.
Я особисто змалечку люблю рибалити. З роками це
захоплення переросло в пристрасть. Для мене рибалка, це не тільки відпочинок та
можливість порадувати своїх близьких свіжою рибою. Рибалка це перш за все пряме
спілкування з матінкою природою, час спокійного та вдумливого споглядання
фантастичного різноманіття природних форм, час фізичного та духовного
оздоровлення.
І таких як я в нашому місті багато. І влітку і
взимку, в вихідні дні і в будні, поодиноко і групами, особистим і громадським
транспортом тягнуться рибалки до оживляючого природного джерела.
Так було завжди. Але останнім часом, а особливо «у
часи змін», більшість «природних джерел» взято в оренду та є для простого
рибалки або недоступними, або занадто дорогими. А поодинокі водойми, які є
державними, тобто безхозними, нещадно експлуатуються браконьєрами.
От і вихидить, що істинному рибалці, романтику,
любителю природи, нікуди податися.
Але я розумію що обставини змінюються незворотньо
і час вимагає від нас нового мислення, хоча моя пропозиція і не є новою.
З метою захисту прав та законних інтересів рибалок
я пропоную на громадських засадах створити в місті Жовтоводське товариство
рибалок. Будучи колишнім працівником СхідГЗК, враховуючи думки знайомих
рибалок, більшість яких працювали, або працюють на комбінаті, я розумію, що
було б краще, якби таке товариство було створене під егідою керівництва та
профспілкового комітету СхідГЗК.
Це було б краще і тому, що я пропоную створити
вказане товариство на базі існуючої водойми в балці Водяна, яка на сьогодні
знаходиться в віданні комбінату та є чудовим і найбільш доступним місцем
відпочинку жовтоводців.
На перших порах за рахунок вступних членських
внесків можливо було б зарибити водойму мальками цінних порід риби. В
подальшому маю надію на те, що мінімальну матеріальну базу, я маю на увазі сторожку та пару човнів, допоміг би створити
Схід ГЗК.
Оплату праці охоронців можливо було б здійсьнювати
за рахунок членських внесків членів товариства. Враховуючи те, що витрати
кожного рибалки на одну поїздку на р. Саксагань або Інгулець с тановлять 30 –
50 гр., а на орендовані ставки до 100 гр. і таких поїздок як правило декілька,
вважаю що членські внески в розумних розмірах для створення комфортних умов
рибалки практично в межах міста не будуть для членів товариства занадто
обтяжливими.
Я закликаю рибалок міста об'єднатися для
благородної та зрозумілої кожному мети.
Свої думки з цього приводу прошу висловлювати в
газеті «Трудова Слава», реальні пропозиціїї - через магазин «Кльов», а
працівникам СхідГЗК – через профспілкові комітети підрозділів комбінату.
